Надвечір'я кидає в обличчя
Ніжним, волошковим цвітом,
Ти виходиш розніжена на подвір'я,
Вбрана у легкий липневий вітер...
Постать твоя зіткана зі світла,
З трьох останніх хвилин цьої днини,
Вже немає на тобі навіть і вітру,
Краса всього світу у тілі людини!..
Не січень, не травень ти,
Липень на твоєму тілі малює квіти!..
Краса всього світу
На твоєму тілі краса всього світу!.. (2)
Вечір розплів твої коси,
Туман, як я колись, омив твої ноги,
Я ладен був пити довіку,
Коли ти дозволиш, якщо ти дозволиш...
А постать твоя зіткана зі світла,
З трьох останніх хвилин цього літа,
Вже немає на тобі навіть і вітру,
На твоєму тілі краса всього світу!..
Не січень, не травень ти,
Липень на твоєму тілі малює квіти!..
Краса всього світу
На твоєму тілі краса всього світу!.. (2)
Краса всього світу,
Липень на твоєму тілі малює квіти!..
Не січень, не травень ти,
Липень на твоєму тілі малює квіти!..
Краса всього світу
На твоєму тілі краса всього світу!.. (2)
