Моя постіль зім'ята, з жалю проросла,
Знову твій запах, хоча я тут одна...
Знову звук кроків в моїй голові,
Не залишай, забери їх собі...
Поранило душу та крові нема,
Лиш правда, що ранить, вночі розцвіла...
Знову звук кроків в моїй голові,
Забери їх собі!.. Забери їх собі!..
Ти чуєш чи ні?..
У відповідь тиша...
Досі звучить твоє
"Вибач, так вийшло...
Ти чуєш чи ні,
Я все ще відверта,
Хоча страждає моє серце... (2)
Ми - божевільні, що втратили віру,
Кохаєм невдало, руйнуєм уміло,
Кричали мовчки, сипались стіни,
Між нами прірва, між нами руїни...
Я ж не докричуся, ти ж не почуєш,
А раптом наснюся, а раптом відчуєш?..
Знову звук кроків в моїй голові,
Не забирай їх, залиши їх мені!..
Ти чуєш чи ні?..
У відповідь тиша...
Досі звучить твоє
"Вибач, так вийшло...
Ти чуєш чи ні,
Я все ще відверта,
Хоча страждає моє серце... (2)