Ти справді такий
Чи мені просто здалося?
Я так полюбляла твоє волосся
І запах, що випадково здавався рідним
Навіть зовсім не страшним
Чи гасиш мене, але все це дрібнички
Малюєш у планах своїх одинички
Вважаєш, що зможеш повчати мене,
Зачекай!
Не помикай
Розганяю тьму, чую тишину
Тримаюсь на плаву
Сама вирішу, де я нагрішу
Бо ти - абсолютний нуль!
Жадаєш мої куль?
Так підходь, себе не жалкуй!
Хочеш потягатись? Поламаєш зуби!
Нам пора прощатись, допоки ми ще люди
Допоки один одному ми душу не порвали
Допоки ми ще цілі, допоки не сконали
Допоки не перетворились в хижаків жорстоких
Допоки не зализували рани одиноких
Допоки ми ще живі, допоки ми ще цілі
Допоки прокидаємося у спільній квартирі
Розганяю тьму, чую тишину
Тримаюсь на плаву
Сама вирішу де я нагрішу
Бо ти - абсолютний нуль!
Жадаєш мої куль?
Так підходь, себе не жалкуй!
Не жалкуй!
Не жалкуй!