Залиш мені трохи пам'яті,
До від'їзду я голосно плакала
І прала постільну білизну...
Бодай міліметр минулого має зостатись,
Я хочу лежати на ньому з тобою
І солодко цілуватись!..
Вбивай мені душу, лишай мені мову!
Я ще не сказала останнього слова!..
Вбивай мені радість, лишай печаль,
Молю, лікуй сліди прощавань!.. (2)
Той, хто втратив, ніколи не зрозуміє,
Чому саме він?.. Чому ваше він?..
Співчуття недостаньо, ніхто після нього,
На жаль, не ставав живим...
Слова недоречні, мовчання теж,
Нічим не пом'якшить душевних пожеж...
Їм завжди мало меж...
Їм завжди мало меж...
Всі рани загояться пізно чи рано,
Лишивши по собі страшенні шрами...
Душі віднайдуть свій вічний покой,
Живі посмертно назвуть їх "Герой!"
Вбивай мені душу, лишай мені мову!
Я ще не сказала останнього слова!..
Вбивай мені радість, лишай печаль,
Молю, лікуй сліди прощавань!.. (2)