Не цілуй мене кулями...
Не питай мене: Воно як?..
Най гримить тобі мій Амінь,
Де б не була — не була твоя!
Не вкривай мене пагорбом,
Не кради золоті поля,
Ти й на троні сидів рабом,
А я, де б не була, —
Не була твоя!
Сонце сховалось за хмари,
Забагато зомбі,
Су*а, набоїв замало...
Холодно, темно і сиро,
Нічого проб'ємось, ЗСУ - сила!..
Треба поспати годинку,
Та, як заснути,
Орки в моєму будинку?..
Окуповане село, незвані гості,
Боже, дай мені сили,
Диявол, дай мені злості!..
Дай мені лють безлімітну,
Таку, щоб навіки осліпнуть,
І різать свиней, не вагаючись!..
Я вдома, ми разом, я засипаю, чи
Це усе насправді?.. Тебе бліду
Бачу, кричу: Мама я уже іду!
Прокидаюсь від власного крику...
Помолитись би...
Та не знаю молитви...
Не цілуй мене кулями...
Не питай мене: Воно як?..
Най гримить тобі мій Амінь,
Де б не була — не була твоя!
Не вкривай мене пагорбом,
Не кради золоті поля,
Ти й на троні сидів рабом,
А я, де б не була, —
Не була твоя!
Холодно... Завтра буде жарко...
Дивлюсь в землю, в землі корні...
Раніше мама просила не знімати
Шапку, а тепер - бронік...
Смішно, а завтра буде весело...
Відбиваю чуже село,
А хтось - моє село...
Не знаю та маю надію!..
Саня швидко вирубається,
Я так не вмію...
Мабуть, витримки бракує...
Хоть би тато не поліз на кулі...
Як ті су*и заваляться в двір,
Старий точно наламає дрів...
Щоб знущались - не дасть того!..
Він упертий!.. Люблю його!..
Боже, зло накажеш коли Ти?
Помолитись би...
Та не знаю молитви...
Не цілуй мене кулями...
Не питай мене: Воно як?..
Най гримить тобі мій Амінь,
Де б не була — не була твоя!
Не вкривай мене пагорбом,
Не кради золоті поля,
Ти й на троні сидів рабом,
А я, де б не була, —
Не була твоя!
Україна не буде твоя, *уйло,
Ти, мабуть не розслухав,
Тобі чулось "хелоу"?..
Українець у неволі — це вічні бунти,
Думаєш від Бога урятує бункер?!!
Знову, ніяк не засну...
Зупинить ЗСУ, як зупинить весну —
Неможливо... Тримайся, мама!..
Забагато орків, су*а, набоїв замало...