1, 2, 3, 4...
Нас лиш двоє — й цього достатньо
Та в твоїй квартирі
Розміром з Всесвіт
Губилися і помирали
А я воскресла
5, 6, 7, 8 —
Стільки я покривалася пліснявою
Не в своєму місці
Не в своєму місті
Та це особисте...
9 чи 10 —
Стільки днів подаруєш Одесі
Не малюєш, а креслиш
Прям по живому
Голубиш і пестиш
В обіймах твоїх
Наче вдома
Нікому й ніколи
Ми не розсилаємо замкнене коло-о-о-о-о-о-о
Навіщо нам вічний
Сон
Якщо зуміли побачити віщий —
І там нічого не вічне
На-на-на-на-на
На-на-на на-на-на
На-на-на-на-на
На-на... на-на-на